Игорь Кулаков
(проза)

 

 
БОГ ДОЛОНЬ

1

Варто було б написати про те, як бог дощу босонiж пробiгав вулицями, але ти не повiриш у бога дощу. Йдеш назустрiч перехожим, йдеш на зустрiч iз перехожим, видивляючи у мерехтiннi парасоль його обличчя й усмiшку. Дивишся в далину, а він ось вiн - поруч, вiдбиває у калюжах чечiтку, стрибає парасолями, але ти не бачиш його, бо вiн - бог дощу.

2

Колись збожеволiлий пiлот рвав рукави сорочки в надiї, що хтось пробачить його. Плечi - в рубцях вiд гамiвної тканини. Бог мстивий.

Старi люди кажуть, що пiлотом був я. Я прокидався, коли з тишi народжувався бог твоїх очей, я йшов назавжди, коли бог твоїх долонь лягав менi на плечi.

3

Кожен вигадує богiв собi за зростом, все життя по тому смакуючи об’їдки їхнiх жертвоприношень.


* * *

Примiрив мiсто. Тисне. Не змiг витримати, зрiкся, але мiсто - очi приблуди - дивиться з докором, i менi соромно за зраду, яка мала б статись. Мiсто, ім’я якого важко згадати, як товариша, що давно покинув, кривить вуста в нервовiй посмiшцi, раптово повертається i йде, боючись серцем об брукiвку Володимирської вулицi.


ДЕЩО ПРО IСТИНУ

Дим i квiти бiля крематорiю на Байковiм. Покрученi горобини. “Не хочу бути, як цi дерева" - промовила Оксана. Її котячi очi цього разу казали правду - кiшки чутливi до смертi, вони можуть читати в темрявi.

Чому я знов прийшов сюди? Тут дуже зручно - дивись - гори-гори-ясно - а потiм розвiюєш чи ховаєш - за бажанням.

А життя пiде собi далi, за ним почвалаємо й ми, зупиняючись часом бiля води. Може, побачимо, як з пiни народиться iстина, вiзьме, граючись, за руку чи ребро й заспiває колискову.

Якщо буде у настрої, спитає про останнє бажання.

- Поставте хрест. Якось уранцi здiйметься вiн у небо й полетить iз такими ж, як вiн, лелеками.


РОЗ'ЄДНАННЯ

Ангеле мiй, було жарко; бiля палатки з напоями Єва, спокушена спекою, поклала руку менi на рамена. Я не можу бути Вашим чоловiком, якщо хочете, я стану Вашим сином i тим самим увiйду до iсторiї. Простакувате сонце, воно не знає, що схоже на вибух атомної бомби. Хоча цього разу

DAS IST NATURLICH ATOMBOMBE !

Банальна атомна бомба.

I ми знову в танку роз'єднання - метнулися д'горi Єва i син, Трiстан i Горгона, Христос i Сальєрi. Iстерично затряслися стiни - то був останнiй день пекла.

Брамники стриптизують, спадає одяг, iз колишнiх кишень сиплються срiбляники хабарiв, все зникає.

Процес, пророкований одним з апостолiв Нотр - Даму, сягає свого хепi - енду.

Ангеле мiй, вiдколи я не можу спати на спинi, ми знову разом. Погладь мої крила, вони так потребують ласки. Зрання, виходячи на ганок, я спiватиму тобi альпiйських пiсень з характерним йодлем - адже ти так любиш мiй горловий фальцет. Вибач, що прокинувся удосвiта - менi просто знову наснилася бомба.

Оглавление:

Русская проза:

Небо Ротманз

Проза на украинском языке:

СУД

Смотреть так же:

P.S.:

<<< на главную страницу

 design - Rest & Sham group ( rest@hotbox.ru )
Kharkov - Moskow 2001-2012