ВОГНI
Ні. Смерть ніколи не зупиняється.
Інколи вона гасить свої вогні. Тільки й того.
К. Кастанеда
1.
Вони мовчали i курили, випускаючи дим у червоне вино. Сидiли, оточенi розбитими меблями, напiвобвислим килимом i трьома гiтарами. Математик - господар схованки; студент у чорному; ще студент; вихоплена десь в унiверситетських коридорах першокурсниця; дзеркало. Просто сидiли i курили - вiн розглядав пил на своєму чорному пiджаку, вже не дивуючись неприродно розширеним зiницям, вона шукала вiдображення тих плям у своїх, теж дивно великих; решта роздивлялись бiтловськi релiквiї. Й нiчого не було - анi скасованих зустрiчей, анi загубленої рукавички, анi потягiв, якi давно вже вирушили до станцiї В, нiчого, адже не було про що мiркувати i знати теж нiчого не було. Вони випускали дим у червоне вино.
- Зараз я нiмецький фiлолог, а колись вчилася у Полiтехнiцi...
- На бiологiчному?
- Гм... а чому ти так вирiшив?
- Не знаю, сукня в тебе зелена, очi...
Й нiхто не розумiв, що вiдбувалося, навiть коли заспiвали
"ТНЕ ЕND", ледь торкаючись гiтарних струн. Нiчого не змiнилося, коли трамвай вiдкрив свої дверi на Старовокзальнiй площi. Вони мовчали i курили.
2.
Навiщо стукати, якщо можна просто увiйти? Ти так i робиш. Без остраху минаєш порiг i вiддаєшся сутiнкам кiмнати. Це ти, Айседоро... тихiше, бо А - це роздягнене у дзеркалi ТАК. Мовчиш, дивишся туди, де хвильку тому розчинилося А. Лише годинник шепоче:
Ай - се - до - рi до ли - ця
Ка - шне.
3.
Голос вокзального диктора спадає уламками зi стiн переходу, звуки грають в бiльярд з тим, що бiжить.
Сталкер.
I ще - короткi гудки мiжмiського зв'язку, як поцiлунки перед назавжди. Знову - трубка - диск - вiсiм-гудок - нультривiсiмдвадвашiстьплюсдвадцятьп'ятьдорiвнює - власне, навiщо? - але вже пiзно - дорiвнює тридцять один - реле клацають, обираючи з мiльйонiв номерiв той, що вiдгукнеться її голосом.
- Алло.
- Привiт.
- ...
- Що робиш?
- Живу.
- Як довго?
- Все життя.
- Втомилася?
Знову короткi гудки, як поцiлунок перед назавжди. Трубка падає, не потрапивши на важiль. Перехiд, подих маслянистої калюжi.
Сталкер.
Ще декiлька миттєвостей, хвилин, часiв, i вену буде взрізано залiзничним квитком. Чуєш, колеса вже стукотять, переходячи на бiльярдний дрiб, а по шосе, раптом виринувши з темряви, мчать, невмолимо доганяючи, вогнi.