БОГЕМНА РАПСОДIЯ
1
Фастiв. Вiнниця. Жмеринка. Мiста й хутiрцi тiкають на схiд. Свiтло станцiй похапцем, нiби мiж iншим,
зазирає в злiпленi повiки, порожнi пляшки, в книгу про Степового Вовка, в нервовий сон тих, що їдуть.
- Поль?
- Так мене називають друзi.
- Привiт...
Актори грали натхненно. Виконавицю
головної ролi ( у п’єсі написано просто - Вона), звали Свiтланкою.
Метеликiв вона не помiтила.
Вона: Ти такий, яким був. Поль, дивний Поль. Йдемо звiдси.
Вони гуляли серед дерев, розмiшуючи у кришталевому повiтрi цианiстий калiй.
Завiса. Темрява. Гра навмання.
2
Зображення. Тут закодовано десять рокiв. Хоча нi, мить, ледь помiтний трiск гiлки - i ось, чорно - бiле фото з хлопчиком, рiчкою i ознакою апокалiпсису - високовольтною мережею на задньому планi. Хлопчик на фото щасливий. Час вiдбився рiзнокольоровою квiткою фестивалю в сiмейних альбомах, час був пов’язаний з iменем гостi з майбутнього - Саманти Смiт. Простирадло асфальту червонiло кров’ю Iндiри Гандi, афганськi дiтлахи бавилися кульковими ручками. Транслювалися телемости. Хлопчик усмiхався.
- Поль!
3
Прокидаюсь десь бiля Тернополя. За столиком снiдають, Степовий Вовк обачливо вiдсунутий.
- Прошу пана, чи не могли б ви дiстати менi валiзку -
звертається до мене чорнява сусiдка.
- Пардiн - вдаю, що недочув.
- О, дiстаньте мiй чемодiн ... дуже дякую.
Навiть на цьому перонi, серед жiнок, пива, ментiв та цигарок я не можу позбутися театрального гриму.
“ Я дуже часто змiнюю обличчя - старi маски лежать у кутку, припорошуються i повiльно вмирають”.
4
Львiв - це мiсто мунiципальної полiцiї й пухнастих кошенят. Головному
героєвi нiкуди поспiшати - пiв на десяту, можна просто прогулятися мiстом.
Зображення. На ньому - Поль десять рокiв тому. Свiтланка засмiялася, дивлячись на цю дитячу усмiшку.
Я познайомилась iз ним в аматорському театрi “Дельфи”, ми грали головнi ролi у п’єсі “Поль”. Зараз я живу у Львовi. Ввечерi
починається фестиваль, Поль бере участь у ньому в якостi молодої поп - зiрки. Навряд чи зiрка сумує за водою, з якої пiднялась.
5
Головний герой тим часом сидiв у “Медiвнi”, смакуючи чанахи. Бiля нiг - валiзка iз сценiчним вбранням, у кишенi - мiнi - диск iз фонограмою.
“Крiм себе, я слухаю “Бiтлз”. Вони були красивi й спiвали про кохання. Адже це було єдине, що турбувало
їхнi молодi нерозвиненi мiзки. Я генiальнiший за “Бiтлз”, позаяк я спiваю про те, що
турбує мiй мозок, мозок людини, яка пiзнала всi гранi кохання, всi вiдтiнки кайфу, всю землю й небо”.
Кiмната на першому поверсi хрущiвки сьогоднi
виглядає святково. Вдень тут сонце, вночi перед вiкнами - плакат, що рекламує колу.
Червоне з бiлим - це так еротично.
6
Телевiзор. Зображення. Мабуть, хтось звар’ював, але...
УТ-1. Сталася надзвичайна подiя. Пострiлом у голову було вбито президента Гваделупи Мiгеля Де Мокадо.
Вмикаємо пряму трансляцiю з мiсця подiї.
ICTV. Танцюють веселi латинос. Лунає хіт сезону “Коко-Джамбо”.
До подiй у Бiлорусiї...
POLSAT 2. Сiмдесят п’ятий рiк (рiк її народження) спiває “Богемну рапсодiю”:
Oh, mama mia, mama mia, mama mia,
let me go...
Нiгтi, пофарбованi в чорне - на чорно-бiлiм роялi.
Наївнi маски. Наївнi, бо молодi.
Телекомпанiя “Мiст” транслюватиме фестиваль.
7
За годину до концерту гримернi перетворюються на караван - сарай. Рокери потроху веселiшають, барди ( в основному - дiвчатка) сидять у кутку. Бояться забути слова. Мiж музикантами
блукає п’яний чолов’яга.
- Перепрошую, Ви - Поль?
- Для друзiв - так.
- Я - Мiшкiн, член журi. Дуже цiную Вашу творчiсть, але переможе Чистяк. Самi розумiєте - хмельницька хвиля поп - музики, “Територiя Т”... А ось серед бардiв є справжня перлина - львiв’яночка... забув прiзвище... Свiтланка...
8
Сiмдесят п’ятий рiк спiвав свою незабутню рапсодiю. Шоу тривало, бо iснують у свiтi речi, якi живуть, доки не дiзнаються про свiй кiнець. Потому
починається нескiнченнiсть, але про це не варто розмiрковувати. Про що мiркувати?
Mama, life has just begun...