Жертва
(на украинском языке)
Внимание!
Перед Вами отрывок данной повести. Полный
текст повести содержится в файле jertva.rtf
Скачать
файл можно здесь
>>
...Раптом Вікторія й Тетяна різко, дуже різко, зірвались з місця і щосили побіжали в їхню сторону — в сторону Катерини і Тетяни. Двоє останніх побачили на обличчях двох перших вираз жаху, складалось таке враження, ніби вони побачили привида.
— Тікаємо!!! — на бігу одночасно викрикнули Віка й Таня, в їхніх голосах почулась нота страху, великого страху.
Наташа й Катя теж швидко зірвались з місця, і всі четверо дівчат-підлітків що було сили побіжали геть з території подвір’я ПТУ. За 15-ть секунд вони були вже за його межами, і продовжували біжати по вузькій для автомашин але достатньо широкій для чотирьох дівчат асфальтованій дорозі, яка вела до їхнього подвір’я. Пробігши по ній десь метрів з 500-т, дівчата зупинились і оглянулись назад — небезпека вже явно минула. З цієї точки дороги вони вже бачили свої будинки — до їхнього подвір’я залишалось ще метрів з 300-то. Дівчата стояли посеред дороги і глибоко вдихали й видихали повітря — вони дуже закехались, так швидко вони ще цього літа не бігали.
Трішки віддихавшись, вони почали розмову, повільно йдучи вперед і весь час оглядаючись назад.
— То що там було? — першою промовила Наталія.
— Там дійсно хтось стояв... — почала було говорити Тетяна, але далі свою фразу продовжити не змогла — їй не вистачило ні слів, ні повітря, вона ще остаточно не віддихалась від незапланованої раптової пробіжки.
— Там був чоловік... — якось задумливо сказала Вікторія, в її голосі ще й до тепер відчувалась нота жаху і страху. — Він був високий і широкий в плечах, на ньому був довгий чорний плащ а на голові — чорна висока та широка шапка... Він мені когось нагадав, але я не пам’ятаю кого...
©
Гуланов Александр, 29.07.2004г.