Лохматов Евгений
(стихотворения)

 

(стихотворения на украинском языке)

АМУЛЕТИК

Знову
Купуєш ти кайфовий
Амулетик новий.
Потрібен він на щастя,
Від всякого нещастя.
Тепер все буде добре –
Тепер ти вже хоробрий.


* * *

Коли нарешті починаєш розуміти,
Що себе тобі вже нікуди подіти,
Коли закінчується розлогий час
І це повітря отруює як газ,
Коли тримаєш в руці зав’ялі квіти –
Це кричать у тобі ненароджені діти.
Під твоїм серцем щось є, ти відчуваєш це,
Але обставини вимушують забути сенс.
Ти вимушуєш надмірно працювати своє тіло,
І все тому, що у кожного є своє діло,
Котре пестить-голубить, не дає ображати...
Він від інших почне чогось вимагати.


МИТЬ

Просто гратись.
Вони вміли просто гратись
Та нічого не лякатись.
Розважатись.
Просто бути
І з легкістю усе минуле забути,
Навколишню не сприймати отруту.
Себе відчути.
Це вони вміли,
Тому що так хотіли.
Мабуть тому і один одного зустріли,
Собою зігріли.
Навіть взимку,
Коли шукають всі тепла підтримку,
Життя перегорнути намагаються сторінку,
Навіть взимку.


ПІСЛЯ ЗАЛІВУ

Мені треба тебе не зустрічати
Та, коли бачимося, не помічати.
Хотів би я полетіти за неба край –
Тільки тебе не бачити, то був би рай.

Моя вина в тому, що сталося найбільша –
Тебе я допустив до себе. І те найгірше,
Коли ти чуєш, що майбутнього нема
І в цьому впевнитись тобі допомагає вона.

Мені треба було віддавати тепло –
Коли його забагато з’являється зло.
Але усі намагання зігріти її
Віддавалися льодом на її почутті.

Відчуваєш, що не можеш, що робиш не так,
Але хоча б хто-небудь показав би як
Її любити, як тепло дарити,
Як зробити так, щоби себе спалити.

© Лохматов Евгений, 15.09.2004г.

Лохматов Евгений:

 

P.S.

 

design - Rest
© Kharkov 2001-2012